Ваша значущість для людини зростає, якщо вона пов’язує з вами своє задоволення. Це важливо запам’ятати – не тому, що ви просто поруч і чекаєте слушного моменту, не тому, що ви працюєте над стосунками і намагаєтесь їх вибудувати, залучаючи в цей процес іншу людину.

Більш того, багато хто вважає, що формальна згода на стосунки є ключем до зростання значущості.

Але згода на стосунки сама по собі нічого не означає. Періодична близькість з вами не свідчить про те, що вона приносить задоволення або що ви змогли захопити людину.

Ваша значущість зростатиме, коли на вас перекладають відповідальність за власне задоволення. Чим більше людина пов’язує з вами своє насолоду – тим вища ваша значущість.

Якщо говорити про патологію у стосунках, це може проявлятися у зростанні значущості віртуального образу людини, якої насправді не існує в реальності. Ви бачите холодну та закриту щодо вас людину і починаєте уявляти задоволення від спілкування з нею, мріяти про те, як вона зміниться, розкриється і зможе віддатися “почуттям”.

Це підігріває ваш інтерес, а ще більше – коли ця людина розповідає, як колись любила Машу, заради якої була готова на все. Ви – Люда. Ви не Маша, але все одно приміряєте цю історію на себе і хочете пережити подібне у своєму житті. Ви переклали свої очікування на цю людину і тепер хочете, щоб вона відповідала вашим уявленням та планам.

Нормальне зростання значущості базується на взаємодії двох людей. Ви бачите дії іншої людини і свої власні, вам цікаво разом тут і зараз, і ви не будуєте ілюзій про майбутнє, яке нібито має принести вам щастя.

У такій ситуації значущість людини зростає, коли збільшується спільний простір, з’являються спільні друзі та інтереси, симпатія та взаємне зближення. Взаємні почуття!

Ви маєте прямий вплив на зростання своєї значущості. Головна мета – стати одним із джерел задоволення для іншої людини, а згодом – ключовим джерелом.

З цього правила є безліч винятків. Наприклад, значущість людини часто зростає, коли вона завдає вам болю. Але її значущість зростає не від самого болю, а від перспективи задоволення, яку ви самі собі вигадали. Можливо, від пристрасних примирень після бурхливих конфліктів. Варто зазначити, що ці примирення пристрасні лише для вас, тому ви можете пов’язувати з ними своє задоволення.

Іноді ви можете бачити радість людини, але ваша значущість при цьому не зростатиме. Так трапляється, коли задоволення, яке ви даєте, не пов’язується з вами безпосередньо.

Часто це пов’язано саме з потребами людини. Їй байдуже, хто їх задовольнятиме. Потрапили ви – чудово. Потреби виконуються, а ким – не має значення.

Саме тому вам потрібно бачити, наскільки велике задоволення людині приносить ваша увага та взаємодія з вами, якщо відкинути всі ваші фінансові витрати й закриття базових потреб. Процес отримання задоволення має бути пов’язаний саме з вашим образом, а не з грошима чи приємним проведенням часу.

Якщо говорити більш конкретно про задоволення людини, то цей процес має дві стадії. По-перше, для того щоб щось було задоволене, воно спочатку повинно виникнути.

Наприклад, багато жінок вважають, що задовольняють потребу чоловіка в затишку й сімейному житті. А з чого ви вирішили, що це його потреба саме щодо вас? Чоловік може говорити, що шукає сім’ю, а ви чомусь вважаєте, що саме з вами, а не тому, що ви його поставили перед фактом, і йому потрібно хоч щось відповісти, щоб вас не розлютити.

І навіть якщо йому справді потрібна сім’я – чому ви вирішуєте, що саме вас він бачить у ролі своєї дружини? Бачите, спочатку виникає сама потреба, а потім вона задовольняється. Якщо потреби немає – ви задовольняєте вигадану потребу вигаданого чоловіка чи жінки у своєму уявному світі.

Якщо ж подібна потреба колись існувала, але була пов’язана з постійним стресом, спрацьовують психологічні захисні механізми, і ця потреба блокується. Це і є відсилання до замісних відносин.

У людини просто не вистачає енергії, щоб робити кроки для задоволення потреби. Хочеться, щоб усе сталося саме собою, без зайвих зусиль і витрат, а коли так і відбувається – здається, що це було надто просто і взагалі не потрібно.

Ви вигадуєте складні схеми поведінки людини, її заплутаний внутрішній світ, намагаєтеся розібратися, як взаємодіють її травми, визначити її тип і відхилення, хоча насправді все набагато простіше.